Сурова реальність змушує дуже насторожено ставитися до спроб створювати ігри за популярними кіновсесвітами. «Чужі» не виняток, і навіть колись перспективний Alien Colonial Marines у підсумку залишився лише легкою ностальгічною пігулкою для фанатів. І ось на сцену виходить Creative Assembly з проєктом Alien Isolation. Здається, у студії хороша репутація, але хорори — не їхня спеціалізація, та й Viking Battle for Asgard не став шедевром. Чи вдалося?.. Аманда Ріплі, донька героїні кіношної квадрології, все ще розшукує зниклу безвісти матір, яка на момент подій гри зависла десь у глибокому космосі, перебуваючи в анабіозі, у обіймах улюбленого кота. Щось від космічного корабля «Ностромо» все ж залишилось — чорний ящик, який потрапив на космічну станцію «Севастополь». Саме туди компанія «Вейланд-Ютані» спрямовує невелику експедицію, до складу якої входить Аманда.
Сюжет багатий на цікаві персонажі, яких достатньо глибоко проробили. Для любителів копати глибше є велика кількість записів, що детальніше розкривають причини й наслідки катастрофи. Приємною несподіванкою є те, що сценаристи та геймдизайнери не зациклились лише на ксеноморфі — він, безумовно, є центральним елементом гри, але остерігатися треба не тільки його, і увагу варто звертати не лише на нього. Втім, сюжетна логіка та мотивація персонажів іноді виглядають натягнутими — крізь них чітко проглядається бажання виправдати необхідність побільше ганяти головну героїню по території станції і спровокувати зустрічі з найкращим у світі мисливцем.
Ігровий процес не поступається досить сильній сюжетній складовій. Його особливість — двосторонній баланс. Тут немає однозначного визначення Аманди як жертви чи мисливця. Все залежить від ситуації, за якою потрібно або у жаху ховатися, або подолати страх і атакувати. Адже в певний момент у протагоністки з’являється можливість дати відсіч навіть ксеноморфу.
Нездарно хвалили інтелект «чужого», ця істота дійсно навчається, орієнтуючись на попередні дії гравця, і має дуже розгалужений алгоритм поведінки. Не вдасться постійно відволікати монстра одним і тим самим способом — звикне і зробить відповідні висновки. А якщо відчує небезпеку, втече, але не в паніці, а до зручного кута або вентиляції, де підстерігатиме розслаблену жертву. Втім, навіть цей мегінтелект іноді дає збої. Інші носії AI виглядають дуже слабко на його фоні. Так, гуманоїди іноді безжально туплять, що з натяжкою можна виправдати лише божевіллям в умовах гинучої станції. Але і це виправдання не дуже заспокоює. Третя складова геймплею — survival. Він у грі теж не для галочки, бо якщо одна половина надій покладається на здоровий глузд і кмітливість Аманди, то друга однозначно залежить від знайденого та зібраного на коліні спорядження. Частіше дивіться під ноги та в затишні місця — від цього залежить життя героїні. Пожалітися можна хіба що на не дуже зручний інтерфейс крафтингу.
Візуально та технічно Alien Isolation — це не спроба взяти нові вершини, а грамотна робота з освоєними технологіями. Навіть без прагнення «розплавити» вашу відеокарту мільйонами полігонів гра видає вражаючу картинку. Трохи підкачала анімація облич, але дизайн інтер’єрів та спецефекти (дим, пар, вогонь) на відмінному рівні. Оточуючий простір виглядає справді заселеним і різноманітним, незважаючи на рублений дизайн у стилі retro-future і той факт, що дія гри відбувається на одній космічній станції. Розробники вирішили не просто зробити велику ставку на зв’язок з оригінальним фільмом, а буквально вичавити все до останньої краплі з нього самого та усіх супутніх матеріалів. Неймовірно крутий звук і саундтрек, що до дрожі зачіпає знайомими мотивами, максимально точне відтворення знайомих елементів дизайну космічних кораблів із фільму Рідлі Скотта, навіть артефакти зображення, характерні для VHS-плівки. Не всім це цікаво, але віддані фанати просто тануть від такої крутості. Загалом Alien Isolation — це той самий рідкісний випадок, коли за кіновсесвітом роблять не просто якісну сльозовижималку для ностальгуючих фанатів (справді якісну, чорт забирай), а й просто класну гру з оригінальним та цікавим геймплеєм.