До самого релізу ніхто не був упевнений у BioShock Infinite, адже такі відомі творці різко змінили сетинг — з темного підводного на світлий і небесний. І чим більше з’являлося подробиць про гру, тим складніше було усвідомити її масштаби: чи розкажуть вам любовну історію, чи політичну боротьбу в Колумбії, а може — взагалі про захист прав пригнічених. А вийшло так, що уяви не вистачає, щоб осягнути, наскільки ця гра неймовірна. Головний герой із незвичайним ім’ям Букер відправляється до Колумбії — міста, яке відокремилося від США і тепер літає в хмарах. Його місія — врятувати загадкову дівчину з великими і щирими очима на ім’я Елізабет. Місія в дусі Маріо, але справа в тому, що італійському сантехніку не доводилося опинятися в такому скандальному місці, як місто Колумбія. Це справжня пародія на всі людські пороки: тут і шалений расизм, і шалений комунізм, і ортодоксальний фашизм із безліччю експериментів.

Після усвідомлення, що яскравий навколишній світ — лише ширма, що приховує криваві червоточини, починається справжній страх і трепет перед його мешканцями. Бо розумієш: за золотими дверима палаців і приємно пахучими рожевими садами ховаються справжні чудовиська. Тим більше, що вороги тут — реальні розмовляючі вбивці, які, на жаль, не становлять особливої загрози. Їхній зовнішній вигляд чудово деталізований, але небезпеки вони не представляють: вони страшніші за тварюк із підземель Diablo III, але гинуть від кількох пострілів і не вміють діяти скоординовано.

На щастя, цим не дуже розумним ворогам можна дати відсіч: ви завжди можете взяти пару гармат зі свого величезного арсеналу, додати до них кілька магічних фокусів — і вуаля, ви вже непереможний охоронець прекрасної дами. Якщо стане нудно — стрибайте на небесні рейки і котіться куди подалі, або тим же гаком рубайте ворогів, якщо вони дозволяють підходити так близько. Значно зручніше і видовищніше розстрілювати супротивників разом із напарницею Елізабет, правда, вона не має зброї, зате може підлікувати або витягнути з паралельної всесвіту корисні речі, наприклад, турель. Загалом, із нею проблем немає, хіба що відволікаєшся на її неймовірну красу під час пауз між подіями сюжету.

Головною перевагою BioShock Infinite можна вважати ту легкість, з якою ви буквально занурюєтеся у те, що відбувається. Кожна нова сюжетна пригода ідеально вплетена в розповідь і не дає відволіктися настільки, що ви, скоріш за все, пройдете гру за один присід. Можливо, це завдяки неймовірній видовищності проекту: повз вас ходять гігантські сталеві роботи, падає одна з висотних будівель, залишаючи лише клуби пилюки, а може й гірше — ви побачите палаючий дирижабль, що падає, з криками мученицьких пасажирів. І чарівність гри в тому, що така сцена легко може змінитися на звичайну світську бесіду з Елізабет на дивані, коли навколо тихо і спокійно. Ця кінематографічність і плавність роблять проект максимально привабливим для більшості гравців, адже вам не треба нервуватися і відриватися від дії — ви просто розслаблено насолоджуєтеся.

Світ Infinite наповнений контентом до самих верхівок: прогулюючись баром, поговоріть з місцевими жителями, а знайшовши у кабінеті аудіозаписи — неодмінно прослухайте їх, щоб дізнатися подробиці важливої сюжетної події. Окрім цього, звертайте увагу на агітаційні плакати, бо саме політикою і суперечками живе та сама Колумбія. А можете й зовсім розглядати картини, фрески та мозаїки, отримуючи естетичне задоволення від краси і проробленості навколишнього багатства.

Пройшовши BioShock Infinite вперше, ви, напевно, запитаєте: «А що тільки що було?». І це цілком нормально. Щойно вам показали найдетальнішу, найцікавішу та бездоганну пригоду у світі, давши в руки першу скрипку. Все, що залишалося — це супроводжувати оркестр і насолоджуватися тим, що відбувається навколо. BioShock Infinite — це не гра, а радше подія, яка трапляється не так часто, як хотілося б. Розбирати кожен окремий елемент гри — це як розглядати Мону Лізу по частинах. Проект сприймається як цілісна казка про любов, обман, безліч життів і зло, тому його слід оцінювати як єдине ціле. Ніяких балів за геймплей чи графіку ставити не потрібно, бо ви не помітите жодних помилок у ігровій механіці, оскільки будете милуватися трояндами, що ростуть у саду Колумбії.